
Ця книга - голоси українських жінок, які, переплітаючись, формують собою пісню, почувши яку хоч раз, уже ніколи не забудеш.
Ноти її, такі моторошні і, водночас, красиві, будуть лунати у свідомості обривками фраз і вимальованих уявою картинок, як констатація історій реальних життів, що навіки змінені. І навіть у цих страшних змінах героїні книги знайшли світло.
Та не просто знайшли! Вони його випромінюють! І я змогла ним обігрітися. І попри тяжкість досвіду, що закладений у рядки їх особистих розділів страшної війни, я відчула їх силу. І саме ця сила, як я вважаю, може підтримати читача у миті, коли, здається, своєї власної бракує. І за це я дякую. Точніше, за це включно.